Історія закладу освіти

Історія Владиславської школи сягає у ХІХ століття. У 1863 році у селі Вахутенці було збудовано і освячено церкву Введення Пресвятої Богородиці, при якій було відкрито церковно-приходську школу, де навчалися діти сіл Гулі та Владиславка.

На основі архівних документів є свідчення , що навчання проводилося в “ частном помещении”.

У 1898 році у церковно-приходську школу ходило 90 хлопчиків і 8 дівчаток. Учні навчалися групами, не поділялися на класи. Клас на той час – це був ступіпь школи.

У 1900 році, за даними того ж документу, з Владиславки у школу ходило близько 45 дітей.

У 1908 році в селі була відкрита церковно-приходська школа, яка підпорядковувалась Вахутенській церкві. Навчання було також у приватному будинку, який знаходився на території теперішньої школи. У школу – грамоти, так вони називались, ходило 43 хлопчики і 20 дівчаток.

У 1910 році у селі Владиславка було збудовано і освячено церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Оскільки розділили церкви свою парафію, то і школи – грамоти були роділені . у 1900 році на території теперішнього Миронівського району діяло 34 школи, всі вони були на церковному і державному обліку. Сама школа – у попівській хаті, в одній половині був клас, а в іншій жив священник.

Після громадянської війни у селі створено школи – лікнепи ( ліквідація неписемності ). Заняття у таких школах проводилося в управі, яка знаходилась біля теперішньої Сільської Ради. До неї ходили вчитись і дорослі, і молодь.

У 1923 році в селі створено сільську раду , де і продовжувалось навчання неграмотних, що не підпорядковувалось церкві. Школа була однокласна, до якої входили 4 групи дітей, яких навчав один вчитель.

Зі спогадів ЮХИМЕНКА ОЛЕКСІЯ СТЕПАНОВИЧА.

Я народився 1919 року. У 1929 році пішов у 1 клас. Саме першою вчителькою була Фінченко Любов Христофорівна, директором школи був Лисенко Максим Юхимович. Школа була в хаті розкуркуленого Волошина Микити Федоровича. У 2 клас я ходив у цю ж школу, а директором тоді вже був чоловік на прізвище Грім, але не пам’ятаю його імені. І в 3 класі ми також навчалися в хаті розкуркуленого односільчанина Карпенка. Пам’ятаю одного вчителя – Плескача Івана Назаровича.

Зі спогадів вчительки ФІНЧЕНКО ЛЮБОВІ ХРИСТОФОРІВНИ, 1914 р.н.

Я робила в школі в період 1931 – 1933 роки. Це були страшні, голодні часи. Було 4 групи дітей. Моїми учнями були тоді такі діти: Соболевський Тасік, Юхименко Альоша, Шевченко Наталія, Грицько Лагода, Грицько Хоменко, Яшко Волошин … Всіх не згадаю …

Зразу у мене була 4-а група, потім – 2-а. Кожного ранку ми проводили зарядку. Радіо в школі не було. Вчителів було зовсім мало. Спочатку в школі була кухурка, а потім десь поділась. Почався страшний голод. Діти не могли на голодний шлунок вчитись – наука не йде. Тому доводилось спочатку самій робити затірку – це щось подібне до галушок, але ж сама вода й борошно. На столі намісила, у воді зварила, ще й без солі … Але дітям воно було смачне. Баба Сколоти пекла хліб, але видавала його нам дуже строго , відповідала за кожний грам борошна. Коли не коли й зайве давала … Діти ж.

А книжок не вистачало. Часи були страшні.

Зі спогадів жительки села ШМИКОВОЇ МАРІЇ ЛАВРЕНТІЇВНИ, 1923р.н.

У 1 клас я пішла у 10 років у 1933р. восени. Школа була поруч з домівкою, у хаті розкуркуленого Волошина М.Ф.. Вчителем на той час був Андрій Васильович, він був один. Учні сиділи за довгими столами, писали сажею на рудому папері. Ручки були з палички, на якій прив’язане перо, називалися “рундоперо”. Перо саме було дуже маленьке . Буквар – один на весь клас. Андрій Васильович вчив нас співати, він, казали, був дяком. Це людина сива, похилого віку, в пенсне, з ніжним люблючим голосом. До дітей ставився дуже лагідно. У руці в нього постійно була якась бляшка ( камертон – для настрою на спів ). Нею він подавав мелодію.

Зі спогадів жителя села ЮХИМЕНКА ОЛЕКСІЯ АРХИПОВИЧА,1924 р.н.

Пам’ятаю, як морозними вечорами бігали попід вікнами сільської управи, що була поруч з нашою хатою і заглядали у вікна. Там дорослі імолодь навчалися грамоти. Це було у 1926-1928 рр.

У 1 клас я пішов у 1931 році. Школа знаходилась у будинку Волошина М. Вона стояла на високому пагорбі, на дерев’яній підлозі. У класі близько 40 дітей. У 2 клас уже пішов у попівську хату, де в одній половині ми навчались, а в іншій жив учитель.

Це був Костенюк Іван Прокопович зі своєю дружиною. Родом він із Корсунь-Шевченківського р-ну, села Мельники.

Школа була ще і в будинку розкуркуленого Карпенка і у Садку в хаті розкуркуленого Левка Кириченка. Тут у садковій школі я і закінчив 7 класів. Це був Перший випуск Владиславської школи 1939-1940 н.р.

Дарую у шкільний музей фотографію випуску. Пам’ятаю вчителів, які мене вчили. Це історик Любченко Степан Петрович, він же був директорм, Костенюк Іван Петрович – математик, вчитель російської мови та літератури Лобас Володимир Дасійович, вчитель української мови та літератури Сокалюк Інна Дмитрівна, вчителька 2 класу – Шабола Ганна Михайлівна, вчителька 3 класу – Руденко ( Сколота ) Одарка Олександрівна, вчителька 4 класу – Лавріненко Варвара Овсіївна.

Початок Великої Вітчизняної війни. Школа у селі перестає діяти, залишають вчителі Лавріненко І.І., який втратив праву руку під час першої світової війни та його дружина Варвара Овсіївна.

Зі спогадів СІРОШТАНА ВОЛОДИМИРА ІВАНОВИЧА, 1933 р.н.

У 1 клас я пішов у 1941 році. У Карпенковій хаті були 1, 2, та 4 класи, а 3 клас у Волошиновій хаті. Коли німці були у селі, то школу організували у колгоспному свинарнику, силами радянських військовополонених. Директорм тієї школи був учитель з Потоків Кочура Яків Якович. Тут учні навчалися кілька місяців, до холодів. Пізніше школу переводять у контору крупозаводу.

Зі спогадів жителів села ГОЛОСНОГО МИХАЙЛА СЕРГІЙОВИЧА 1929р.н. та ХАРЧЕНКА ВАСИЛЯ ТИХОНОВИЧА, 1928 р.н.

Десь у 1942 році у конторі крупозаводу була школа. Директором був Кочура Яків Якович, родом з села Потоки, вчителем німецької мови – Лавріненко Іван Іванович. Підручники на дали довоєнні, радянські. Нас заставляли замальовувати портрети Леніна, Сталіна, інших відомих політичних діячів, а то навіть і сторінки виривати.

Під час окупації на Лавріненка був написаний донос. Він довго переховувався, але німці його знайшли … Його розстріляли у Бугановому яру разом із головою і секретарем сільської ради і багатьма іншими жителями нашого району.

Після війни школу у Садку почали відремонтовувати. З Козина возили будматеріали з церкви і добудовували класи. У Карпенковій і поповій хатах школа також відновила роботу. Директором після війни був Морозов, ім’я не пам’ятаємо …

Наступним директором школи був призначений Шейко Володимир Андрійович 1919 р.н., який нині живе у селі Владиславка.

З 25 листопада 1945 року почався його трудовий стаж у нашій школі. Завучем працював Єременко Володимир Гаврилович, який зараз проживає у селі Червона Мотовилівка Фастівського району.

У школу приходять молоді вчителі, які не мали вищої освіти, а деякі взагалі й педагогічної.

Вчителькою, яка залишилася вірною своїй професії, була молода Сколота Дарія Олександрівна, вдова Лавріненко Варвара Овсіївна, які розпочали працювати ще з 1937 року.

Зі спогадів жительки села ПОЛІЩУК (ЛАГОДИ) НІНИ ІВАНІВНИ 1935р.н.

Я пішла в школу в 1943 році в Карпенкову хату. Пам’ятаю таких вчителів: Настю Ільківну, потім нас перевели до Варвари Овсіївни. Коли я ходила до 5 класу, в нашій школв з’явився Луста Петро Трохимович. Він був нашим класним керівником, викладав російську мову, був трудолюбивим, активним учасником позашкільного життя. Не рахуючись з власним часом, він завжди знаходився з нами у школі, аж поки не дійде того результату, якого він хоче саме він. Часто пам’ятаю його з фотоапаратом, на той час це була рідкість. Він намагався нас зафотографувати і на вулиці, і на перерві. Ось ці фотографії.

Це були хоч і післявоєнні роки, але було ще дуже тяжко: і зошитів було обмаль, і підручників зовсім не вистачало. Але за дисципліною і порядком слідкували: проводилась ранкова зарядка, директор школи Шейко В.А. завжди ставив умову, що на вечірні сеанси в клуб іде або він сам, або діти. Звичайно, діти намагалися не попадатися на очі. Бо він вимогливий і дотримувався свого слова. По класах організовували сантрійки, щоб слідкувати за зовнішнім виглядом учнів, санітарією та гігієною в класах.

Пам’ятаю відповідальну людину у школі – Мостіпана Тараса Яковича, вчителя фізкультури, котрий дуже чесно відносився до своїх обов’язків. Ранкова зарядка – на його плечах, змагання – теж.

Зі спогадів СІРОШТАН (ШТИРХУН) НАДІЇ ВАСИЛІВНИ, 1934 р.н.

Ми ходили в школу 1945-1947 рр. Це були важкі години. Книжок не вистачало, зошитів теж, але більшість по класах дітей вчилося і хотіло вчитися. Я мала математичні здібності, мені подобалась математика. Спочатку в школі обов’язковими були 4 класи, а потім ввели 7-річну освіту.

Їсти варила Антося Карпенко, яка працювала прибиральницею, а їжу видавала нужденним, сиротам. Хоч варили звичайнісіньку баланду.

В той час по класах вчилися діти – переростки. Але вчителям ніхто ніколи не грубив : поважали. Бо кожний знав, що вчитель навідається додому, щоб перевірити, чи виконав домашні завдання, як живеться.

У 1945 році до Владиславки почали ходити учні з сіл Гулі та Вахутенці.

У 1957 році силами жителів Владиславки та за допомогою колгоспу було збудовано цегляну нову школу, а роком пізніше толокою села – шлакову шкільну майстерню. Опалення було водяне.

У 1970 році на території збудовано шкільну їдальню, а в іншій частині – однокімнатна квартира вчительки.

1973 – 1976 рр.- немає шкільного приміщення. Молодші класи навчаються у старому приміщенні сільської ради та приміщенні для вчителів, теперішнє ССТ. У 1976 році добудовано до школи два крила: два класи, бібліотека та спортзал.

У 1975 році Гулівська восьмирічна школа припиняє своє існування, її приєднують до Владиславської восьмирічної школи. 78 учнів додались до Владиславської школи.

Першими вчителями Гулівської школи було подружжя Лавріненків.

ЛАВРІНЕНКО ІВАН ІВАНОВИЧ 19.04.1890 р.н., уроженець с.Хижинці Лисятинського р-ну Черкаської обл. Під час імперіалістичної війни втратив праву руку. Закінчив Одеську духовну семінарію. Після її закінчення отримав призначення у село Турчин і Ромашки нашого району. Тут у 1915 році познайомився зі своєю майбутньою дружиною Угнівенко Варварою Овсіївною (Євсевієвною) 03.12.1893 р.н., уроженкою села Баші ( тепер Юхни Миронівського р-ну ) Пустовойтовськой волості Каневського уезда Киевской губерннії. Закінчила Ржищівську “второкласну учительскую школу”.

У 1918-1919 рр. Подружжя Лавріненків було направлено працювати у село Шупики Богуславського р-ну. У 1923 –1924 рр. Вчителювали в селі Біївці Богуславського р-ну. У село Гулі подружжя прийшло у 1926 році. У селі були 4-класна школа, працювало два вчителя, де Іван Іванович був директором. У школу ходило 30 – 35 дітей. Одне приміщення ділилося на два класи: 1 стіл – перший клас, 2 стіл – другий клас.

Вечорами Іван Іванович та Варвара Овсіївна проводили лікнеп. На заняття приходили і хлопці і дівчата – 25-30 чоловік. Іван Іванович вів співочий гурток, драматичний, що виступав у навколишніх селах – Вахутенцях та Владиславці. У 1930 році сім’я Лавріненків переведена у село Вільхівець Богуславського району. У 1931-1933 рр. Іан Іванович виїхав у Середню Азію, там учителював. А в 1933 році знову стає директором Гулівської школи.

Під час голодомору дітям у школі варили їсти калатуху з гречаного борошна у казані вморованого у сінях школи, з колгоспу давали кукурудзу та хліб. Видавали по кусочку хліба і два черпаки калатухи.

У 1934 році Лавріненків переводять у Зеленьківську школу, а у 1935 – Потіцьку. Там вони пропрацювали до 1937 року. Вже у 1937 році подружжя переводять у Владиславську школу, де Іван Іванович читає німецьку мову, а Варвара Овсіївна – вчителька початкових класів.

Під час Великої Вітчизняної війни вчителюють і у Вахутенцях, і у Владиславці. Але його самого видеє поліцаям житель Гулів, бо під час колективізації Іван Іванович обходив хати з комсомольцями і описував майно. Лавріненку довелося переховуватися у своїх рідних Хижинцях, але коли він навідувався до своєї сім’ї у Владиславку, його схопили поліцаї.

20 липня 1943 року Лавріненко Іван Іванович був розстріляний разом із секретарем і головою сільської ради у Бугановому яру.

Варвара Овсіївна після визволення Владиславки працювала у школі, що була ще у хаті священника. До 1949 року учителювала у добудованій семирічці. На пенсію пішла за вислугою років. Померла 8 липня 1991 року.

Новобудова школи - 1957 рік.

За період з 1963 по 2000 рік в школі навчалося 3187 учнів.

Випущено з похвальними листами з 1986р. 160учнів.

Одержали свідоцтва про базову середню освіту з 1984 року 638 учнів.

Видатні земляки – наші випускники: Корнієнко катерина Іванівна, 1928 р.н – оператор машинного доїння, уславилась високими надоями; нагороджена орденами Леніна, Жовтневої революції, Трудового Червоного прапора.

Корнієнко Микола Васильович, 1941 р.н., доктор наук, професор, заслужений працівник культури України.

Кириченко федір Григорович, 1904 р.н., заслужений діяч науки і культури, лауреат Ленінської в Державної премій, академік ВАСГН і УАСГН.

ВЧИТЕЛІ, ЯКІ ПРАЦЮВАЛИ

У ВЛАДИСЛАВСЬКІЙ ШКОЛІ

з 1945 року по 2000 рік.

КЛАСОВОДИ ТА ВИХОВАТЕЛІ Г П Д.

1. Сколота Дарія Олександрівна

2. Маренко Ярина Мефодіївна

3. Лавріненко Варвара Овсіївна

4. Юхименко Марія Денисівна

5. Луста Галина Костівна

6. Головко Поліна Явтухівна

7. Негрей Олександра Федорівна

8. Кобець Надія Петрівна

9. Дубова Марія Севастьянівна

10. Небора Лідія Василівна

11. Хоменко Надія Костівна

12. Кітіленко Уляна макарівна

13. Штирхун Надія Василівна

14. Лада Марія Дементіївна

15. Ільченко Любов Василівна

16. Буртова Марія Сергіївна

17. Горобченко Ніна Василівна

18. Сушко Олена Сергіївна

19. Коваль Людмила Михайлівна

20. Омельченко Наталка Федорівна

21. Онучак Людмила Петрівна

22. Шмигло Валентина Григорівна

23. Клименко Наталія Михайлівна

24. Віра Василівна

25. Грицай Людмила

26. Шманенко Наталка Миколаївна

27. Бублик Інна Миколаївна

28. Погребна Оксана Анатоліївна

29. Кудрик Галина Іванівна

ВЧИТЕЛІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Онопрієнко Ірина Семенівна

2. Панченко Григорій Сисойович

3. Хайнацька Надія Тихонівна

4. Токовенко Галина Зотівна

5. Зінченко Мерія Федорівна

6. Чорна Любов Леонідівна

7. Сидоренко Кирило Федосійович

8. Вовк Лідія Іванівна

9. Дорогань Володимир Федорович

10. Шевченко Ірина Петрівна

ВЧИТЕЛІ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Омельченко Катерина Лаврентіївна

2. Луста Петро Трохимович

3. Груша Катерина Степанівна

4. Матвієнко Олександр Юхимович

5. Огарьова Зінаїда Степенівна

6. Лакомська Ганна Спиридонівна

7. Кривов’яз Валентина Миколаївна

8. Барахтянська Людмила Михайлівна

9. Артеменко Юлія Михайлівна

10. Сизова Жанна Олександрівна

11. Шаповал Лариса Вікторівна

12. Токар Віталій

13. Ільницька Галина Іванівна

ВЧИТЕЛІ ІСТОРІЇ.

1. Лихідько Валентина Марківна

2. Когут Мотря Свиридівна

3. Притула Федір Олександрович

4. Притула Сергій Васильович

5. Остапенко Віктор Васильович

6. Шошина Лідія Дмитрівна

7. Сластіон Галина Олексіївна

8. Ростовський Віталій Васильович

ВЧИТЕЛІ ХІМІЇ ТА БІОЛОГІЇ

1. Шейко Марія Йосипівна

2. Слива Галина

3. Бойко Олександра Андріївна

4. Пушняк Катерина Гаврилівна

5. Нечипоренко Володимир Анатолійович

ВЧИТЕЛІ ФІЗИКИ, МАТЕМАТИКИ

1. Пененко Ольга Вікторівна

2. Бреусенко Ніна Федорівна

3. Штангей Марія Федорівна

4. Дем’янчук Галина Іванівна

5. Левіт Алла Яківна

6. Ткаченко Олена Миколаївна

ВЧИТЕЛІ ГЕОГРАФІЇ.

1. Шейко Володимир Андрійович

2. Єфіменко Володимир Петрович

3. Рева Ольга Василівна

ВЧИТЕЛІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ.

1. Довбенко Марія Дмитрівна

2. Паришкура Валентина Іванівна

3. Донець Володимир Григорович

4. Айвенко Ольга Іванівна

5. Лясковська Валентина Казимирівна

6. Пилипенко Аліна Миколаївна

ВЧИТЕЛІ ФІЗКУЛЬТУРИ.

1. Мостіпан Тарас Якович

2. Лада Григорій Юхимович

3. Корчовий Степан Федорович

4. Счаслівцев Віктор Якович

5. Лелеко Володимир Михайлович

6. Володько Анатолій Вікторович

7. Солошенко Василь Павлович

8. Блощаненко Станіслав Васильович

ВЧИТЕЛІ МУЗИКИ.

1. Корчовий Степан Федорович

2. Черненко Михайло Петрович

3. Ейдель Ілля Григорович

4. Кравченко Святослав

5. Тетяна Павлівна

6. Макаренко Валерій Володимирович.

Владиславська школа сьогодні.

1 Кількість класокомплектів 8
2 Директор школи Шевченко Василь Іванович
3 Заступник директора школи по навчально-виховній роботі Бутко Ірина Петрівна
4 Голова профкому Поліщук Олена Сергіївна
5 Голова батьківського комітету Лясківська Тетяна Миколаївна
6 Кількість учнів 127
7 Працює вчителів 15
в тому числі «вищої категорії» 6 (1 старший вчитель)
в тому числі «першої категорії» 5
в тому числі «другої категорії» 2
в тому числі «спеціаліст» 2
8 Обслуговуючого персоналу 6
9 Кількість навчальних кабінетів 9
10 Кількість навчальних майстерень 1
11 У школі працюють:
гуртки: "Дивосвіт", "Рідне слово", Літературний", "Математичний"
спортивні секції: футбол.
12 До послуг учнів:
їдальня;
спортивний зал;
стадіон;
спортивне містечко;
спортивний інвентар.
13 Школа співпрацює з:
СТОВ "Зоря" - голова Василенко Іван Іванович
Владиславською сільською радою -голова Лясківська Тетяна Миколаївна
Миронівським райагробудом – Самоходський Григорій Іванович
Миронівським ЗВКК – Жукотанський Олександр Васильович
Кiлькiсть переглядiв: 1179

Коментарi

  • ScoEluple

    2018-01-25 16:28:41

    Baclofene Eureka Viagra Patent Zentel With Free Shipping Online [url=http://cial20mg.com]generic cialis[/url] Sale Doxycycline Viagrasuppliers...